Минають роковини із дня загибелі Ватаманюка Назарія Дмитровича
Народився маленький рожнів’янин Назарчик теплого сонячного дня 8 липня 1992 року у Ватаманюків Дмитра та Оксани. Дитинство Назарія пройшло в рідному селі разом із старшою сестричкою Наталією та сусідськими дітлахами. Незважаючи на те, що був хлопчиком, мав спокійний та лагідний характер. Він був товариським, завжди готовим прийти на допомогу та підтримати інших у важкі моменти. Його доброта і щирість завжди збирали довкола себе багато вірних друзів.
У 1998 році Назарій став учнем Рожнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (нині Рожнівський ліцей "Гуцульщина" ім. Ф. Погребенника), яку закінчив у 2009 році. Шкільні роки Назара були насиченими та яскравими. Вчителі відзначали його старанність та відповідальність у навчанні. Він завжди виконував домашні завдання, не боявся задавати питання і прагнув знати більше. Брав участь у різноманітних спортивних змаганнях, де повсякчас демонстрував свій спортивний дух і командну гру. Його захоплення спортом стало відображенням і його характеру — дисциплінованого, наполегливого та цілеспрямованого.
У 2010 році Ватаманюк Назарій відправився до далекої та сонячної Одеси, де проходив строкову службу в армії до 2011 року в 11-тій бригаді імені Михайла Грушевського (11 Бр, в/ч 3012) — військового з'єднання Національної гвардії України, що перебуває у складі Південного оперативно-територіального об'єднання. Назар повсякчас показував велику відданість та патріотизм до України, і його сім'я завжди була горда його вибором служити у військових лавах.
Після демобілізації із ЗСУ і до 2014 року Назарій служив у Національній поліції міста Києва. Після звільнення майже 8 років працював у мережі супермаркетів АТБ. Він любив свою роботу, рідних, життя та Україну. Саме з почуття обов’язку та честі, яким володів, у 2023 році він відправився на війну.
Назарій завжди залишався відданим своїм принципам та патріотичним почуттям, незалежно від місця служби чи роботи. Його життєвий шлях відображає силу духу, мужність і непохитну віру у справедливість, яка завжди була основою його дій.
Мав позивний «Отаман». Служив у 3-й окремій штурмовій бригаді, у складі 2-ї штурмової роти, 2-го штурмового взводу, 1-го штурмового батальйону. Він був стрільцем-снайпером 2-го штурмового відділення підрозділу «Азов». Спершу перебував на навчанні у Рівному, де здобув необхідні військові навички. Після навчання разом із побратимами ніс службу у Херсоні, де захищав українські території. Потім був направлений до одного з найгарячіших місць бойових дій — пекельного Бахмута, де й обірвалося молоде життя.
Назарій Ватаманюк загинув смертю хоробрих 1 липня 2023 року, залишивши по собі незабутню пам'ять та глибокий сум у серцях рідних, друзів і побратимів. У той трагічний день він разом зі своїм підрозділом виконував бойове завдання в зоні активних бойових дій. Назарій, як стрілець-снайпер, проявив виняткову відвагу та рішучість, стоячи на передовій і захищаючи Україну від ворога.
За свій героїзм і самопожертву Назар був нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного — Золотим хрестом. Цією нагородою відзначають осіб рядового і сержантського складу за успішне виконання бойових завдань. «Золотого хреста» отримують також військові, які за відсутності офіцера взяли на себе командування діями бойового підрозділу.
Пам'ять про Героя України житиме в серцях його рідних, друзів та побратимів. Його відвага та самовідданість стануть прикладом для майбутніх поколінь. Він був справжнім патріотом, який до останнього подиху захищав рідну землю. Його жертовність та непохитна віра у перемогу надихатимуть всіх нас на нові звершення в ім'я України.
