Рожнів
Довідка села Рожнів
Рожнів — найбільше село за кількістю населення на Косівщині (більше 5 тис. чол.), відстань від Косова — 12 км, від залізничної станції Заболотів — 16 км.
Межує з селами Кобаки, Рибне, Хімчин, Вербовець Косівського району та с.Тростянець і Новоселиця Снятинського району. Протяжність території села з заходу на схід 9 км, з півночі на південь 7 км. Найвища точка села — 385 м над рівнем моря (узвишшя Солотвино).
Перша згадка про село датується 1424 роком. З 80-х років XIX ст., до 1926 р. село належало до Заболотівського повіту.
Через село протікає р.Рибниця з лівими притоками Хімчинець і Терновець. На території села є ліси Дихтерка, Полінки, що займають площу 445 га.
Все село поділено на 4 парафії, що визначають територіальний поділ села.
Стебліцька (за переказами назва походить від того, що тут була побудована священиком Стебліцьким перша церква). Урочище цієї території: Юрків Потік, Припер, Коло Яремка, Коло Дутчака, Вишники, Рудовець, Коло Моноха, Коло Кривого.
Підгірська (Під горою). За переказом, під горою Солотвино була церква, яка на свято Великоднє запалася під землю; на цьому місці тепер озерце. Урочища: Толока, Луки, Воробцеве, Романчино, Мірчино, Літовеччино, Лази, Дубники, Сахрінки, Попівна, Солотвино, Радишівське, Павлове, Юзева гора.
Чаплинці. Назва, за переказом, походить від пана Чаплинського, який тут побудував церкву, щоб спокутувати свої гріхи. Урочища: Мочара, Ришківське, Підколінне, Царина, Вила, Діброва, Лан, Коло Малайки.
Заріка (за рікою). Складається з двох кутків: Гора і Долина (остання межує з Новоселицею). Урочища: Підволіця, Лан, Середній Лан, Морґи Толока, Клин Загранівського.
1995 господарств. Типові прізвища: Галичук, Гушул, Кушнір, Левко, Радиш, Ропар, Сахро, Стеф’юк, Струць, Строїч.
Вперше село насильно колективізоване в 1940 році. У часи німецької окупації було забрано все зерно і в селі від голоду померли 301 чоловік. У 1947 р. створено 3 колгоспи: ім.Сталіна (голова Г.Ропар), ім.І.Франка (голова Ф.Мацко), ім. 30-річчя Жовтня (голова Д.Стеф’юк). Пізніше вони об’єдналися в один колгосп «Зоря комунізму» (голови послідовно: Ф.Стеф’юк, І. Вінтоняк, М.Бойчук, Я.Галичук). У 1992 р. колгосп перейменовано в спілку селян «Зоря» За нею закріплено 750 га земельних угідь, в ній об’єднано 726 членів. При спілці діють сокодавний та керамічний цехи (керівники В.Нагнибедюк та І.Радиш). Проводиться земельна реформа, приватизується по 0,85 га як присадибної ділянки та як пай закріплюється по 0,28-0,32 га.
Інші підприємства: фірма «Шваб» (директор О.Кисилиця, 20 робітників, виготовлення ковдр, жіночих пальт), МП «Мрія» (14 робітників, директор Ф.Сахро), МП «Перспектива» (директор І.Підлетейчук), МП «Флора» (директор П.Ковалюк), кооператив «Прут» (42 робітники, голова В.Ватаманюк).
Поширені промисли — ткацтво (полотно, рушники, верети, килими), різьба, кераміка, вироби з пластмаси, художня обробка шкіри та ін. Відомі майстри — члени Спілки художників П.Борук (ткаля), Д.Лучук, Я.Крутофіст, Г.Радиш (різьбярі) та ін.
Дороги асфальтовані, через село проходять рейсові автобуси внутрірайонного, міжміського та міжобласного сполучення (Косів—Чернівці, Вижниця—Львів, Кути—Львів, Косів—Івано-Франківськ, Верховина—Івано-Франківськ, Коломия—Пробійна, Коломия—Буркут, Коломия—Хімчин, Косів—Снятин, Косів—Хімчин). Відділення зв’язку, АТС на 200 номерів, будується нова потужністю до 1000 номерів, філія Ощадбанку.
Середня школа в приміщенні, побудованому за індивідуальним проектом архітектора М.Демчука за кошти колгоспу в 1989 р. з реконструкцією попереднього приміщення, спорудженого в 1935 р. Перша двокласна школа була відкрита в селі в 1837 р. Навчали в ній дяки Бородинський і Сташкевич. З 1855 р. навчання в ній проводилось німецькою мовою. У 1897 р. мовою викладання стає польська. У 1924 р. відкривається трикласна польська школа, яка в 1935 р. стає семирічною. У 1951 р. відбувся перший випуск з 10 класу середньої школи. До 1914 р. близько 20 дітей жителів села навчалися в гімназії, першим із них був Танасій Гаврилюк (1870–1904) — поет, громадський діяч, ініціатор будівництва в селі читальні «Просвіта»; другим — Савко Никифоряк, який згодом став директором гімназії в Станіславі. Зараз Рожнівська школа належить до кращих шкіл області як за обладнанням, так і за станом навчально-виховного процесу. За 4 роки в ній побували 32 делегації педагогів з різних областей України, а також з США, Канади, Австралії, Франції, Румунії, Чехії, Словаччини, Росії, Молдавії. Найдосвідченіші педагоги, крім уже названих, — М.Боднар, М.Пучко, В.Вінтоняк, С.Галичук, О.Кисилиця, П.Кифорук, О.Клід, О.Книш, Г.Кричун, В.Крутофіст, І.Кушнір, Є.Пантелюк, І.Пантелюк, О.Погребенник, О.Пурик, В.йдиш, Н.Салига, Г.Стеф’юк, М.Стеф’юк, А.Сукновська, І.Чурко.
Збереглися імена директорів школи, починаючи з 1870 року. Ними були послідовно Антон Кропильницький, Статкевич, Корнашевський, Василь Мацюк, Осух, Іван Сухоставський, Марія Косіч, Юлія Щербак, Омелян Теліга, Євген Ларіонов, Олена Галичук, Анатолій Лисенко, Петро Зікратий, Ярослав Марфейчук, Ярослав Галичук, Світлана Лопатнюк.
У типовому садку виховується 120 дошкільнят. У селі 2 Народні доми (ім.М.Ірчана та ім.І.Франка) побудовані на пожертвування емігрантів з Америки — колишніх рожнівчан, у 1922–1927 рр. У 1925–4930 рр. громадським способом були збудовані 4 читальні на парафіях, вони стали осередками громадського і культурного життя. А перші читальні «Просвіти» засновано в 1901 та 1910 роках. Перший аматорський гурток організував у 1921 р. Григорій Ропар. При читальні за рікою діяв гурток «Сільський господар» та молодіжний, куди входила свідома культурна молодь, зокрема, В.Крутофіст, Д.Таличук, Г.Галичук, Ю.Гафтон, С.Фенко, Ю.Борук, П.Фенко.
Рожнівську школу (тепер школа-колегіум «Гуцульщина» НаУКМА) свого часу закінчили 10 нинішніх докторів наук, 2 народні артисти України, 15 кандидатів наук та 2 лауреати Національної премії ім. Т. Шевченка — Марія Стеф’юк — народна артистка України та Федір Погребенник.
У селі 3 бібліотеки. При Народному домі ім.М.Ірчана працюють 3 народні колективи: самодіяльна хорова чоловіча капела, самодіяльний народний театр (кер. — заслужений артист України С.Романюк), самодіяльна народна кіностудія «Черемош» (кер.Т.Магдич). Крім цих, при обох Народних домах діють ще 10 гуртків та ансамблів. При школі створено ансамбль «Дзвіночок», в якому беруть участь 210 дітей і якому присвоєно звання «Зразковий». Тут також діє Мала академія мистецтв. Крім того, в селі відкрито державну школу мистецтв з відділами: скрипка, баян, духові інструменти, фортепіано.
Медичну допомогу здійснює сільська амублаторія (гол.лікар С.Збінський). Сільське споживче товариство (гол. Г.Соломійчук) має в селі 22 крамниці, 1 книгарню, 2 заклади громадського харчування.
Діють осередки: НРУ; товариства «Просвіта»; УРП.
Дві релігійні громади: УГКЦ, які у 1993 р. передано Преображенську церкву на території Чаплинці, священик о.В.Никифорук, храмове свято 19 серпня (Преображення Господнє); громада УПЦ-КП користується Богородицькою церквою на парафії Підгора та споруджує церкву на парафії Заріка на місці спаленої в 1978 р. старої церкви св. Михаїла, побудованої в 1852 р. Священик о.Михайло Слободян, храмове свято 21 вересня (Різдво Пресвятої Богородиці).
З Рожнова вийшло багато відомих людей. Крім згаданих раніше, ними, зокрема, були М.Борук (1925–1991), видатний діяч української діаспори в США, голова Конференції гуцульських товариств Америки й Канади; А.Гушул, війт села, посол до Австрійського парламенту; А.Красовський (1904–1942), поет-самоук, розстріляний чекістами в 1942 р. Його твори виходили в Канаді та в Галичині.
Відомі вихідці з села — наші сучасники: Ф.Погребенник — доктор філологічних наук, лауреат Державної премії України ім.Т.Шевченка; М.Стеф’юк — народна артистка України, солістка Національної опери, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка; В.Ватаманюк,народний артист України, провідний соліст Українського народного хору ім.Г.Верьовки; Б.Радиш — депутат обласної Ради 1990–1994р., член СПУ та ін. Доктори наук: ЮДерковнюк (Латвія), Д.Битчук (Харків), С.Паранчич (Чернівці), П.Кисилиця, понад 10 кандидатів наук, журналісти і літератори М.Борук, В.Григорак та ін.
Пам’ятки історії та культури. Поховання часів карпатських курганів (II-V ст.н.е.). Три хрести на честь скасування панщини: один на околиці села, другий на узбіччі дороги, що веде до Хімчина, споруджений у 1898 р. Ю.Баб’юком і Ю.Шведюком, знесений у 60-х роках і реставрований у 1990 р. релігійною громадою села; третій в Стебліцькій, біля крамниці. Богородицька церква і дзвіниця 1867 р. та Преображенська церква з дзвіницею; могильник культури карпатських курганів (3 км на північній захід від села, урочище Солотвино). Братська могила, в якій захоронені полеглі у Другій світовій війні під час боїв у 1944 р. та жертви міжусобної боротьби (1973, А.Лендел, М.Данилюк). Великих втрат у роки війни зазнало й населення Рожнова. На радянсько-німецькому фронті полягли 130 рожнівчан. У 1944 р. гестапівцями був розстріляний учитель І.Строїч. Десятки людей були вивезені на примусові роботи до Німеччини. Символічна могила «Борцям за волю України» збудована і освячена в 1993 р. з ініціативи осередку НРУ (скульптор С.Шиндро, житель Джурова).
Великих втрат завдав комуністичний тоталітарний режим. Крім згаданого раніше А.Красовського, були репресовані 6 учнів гімназії — уродженців Рожнова. Чимало рожнівців полягли, воюючи як повстанці проти радянського режиму. Серед них молодий, здібний поет і художник Степан Радиш (1924–1946). заступник референта пропаганди окружного проводу ОУН (похований у с.Спас); Олена Михнюк (1926–1950), районний провідник Українського Червоного Хреста, оточена енкаведистами в лісі між Хімчином і Вербівцем, застрелилась, щоб не потрапити до рук ворога. За неповними даними (звернення з питань реабілітації), 165 рожнівців були виселені до Сибіру, а 88 — засуджені до різних термінів ув’язнення за підтримку оунівського підпілля та УПА. За зраду і співробітництво з НКВС були вбиті 35 жителів Рожнова, що теж лягає виною на сталінський режим.
Телефонний код — 03478, поштовий індекс — 78635.