Довідка села Кобаки

Перша письмова згадка — 1452 р. (Здвижин (Здвижен), з 1596 р. — Кобаки). Межує з селами Рибне, Слобідка, Рожнів, Черганівка, по р. Черемош — з с. Іспас Чернівецької області. Село згадують у Кресовій книзі справедливих.

Кобаки, село котре напевно найбільше постраждало від нападів кочовиків на всій Гуцульщині. Три рази кочівники руйнували село, але ці мальовничі місця так вабили людей, що вони знову тут оселялися.

Село неодноразово навідував Олекса Довбуш — лідер руху опришків, тут навіть зберігаються Ватажківський віз та бочівочка-дарунок з написом Олекси.

Висота над рівнем моря — 220–401 м. Відстань до Косова по шляху через Кути — 18 км, через ліс — 10 км.

Кутки: Тарновець, Задвір’я, Вулиця, Ватянка, Залісся, Відголока, Пні, Гашкін, Гора, Центр. Річки: Черемош, Вулиця. Потоки: Гнилиця, Ялинка, Гашний, Волексин, Ковалівка, Кропиванський, Глібокий, Милуватий, Вільшинський, Каганчик, Цухонів. Узвишшя: Поруб (400 м), Високий Горб (391,8 м), Петеківське (378м), Зрубок (401 м), Гашнів (369 м).

Мішані ліси з перевагою листяних порід, зокрема дуба, займають 607 га та мають назви: Зрубок, Дубина, Ялинка, Київська, Цухонів, Багна, Корост, Глибокий, Високий Горб, Ходосів, Замчище, Городище, Березник, Соснина, Вільшинський, Поруб. Урочища: Каганчик, Похів, Пріськи, Багна, Зацухонів, Левада.

1121 господарство. Типові прізвища: Букатчук, Григорак, Клим, Лукань, Никифорчин.

У селі 7 км доріг з твердим покриттям. Автобусні рейси — Косів—Івано-Франківськ, Косів—Чернівці. Відділення зв’язку, АТС, відділення Ощадбанку.

В 1772 р. край попав під владу Австро-Угорщини, але незважаючи на всі труднощі, передові люди села тягнулись до світла, до освіти. Спочатку грамоти кобаківчан навчали сільські дяки, а в 1818 році в селі була побудована школа, одна з перших на Покутті, її вчителем був Юрій Стрельбицький. Середня школа ім.Марка Черемшини (директор заслужений учитель В.Чепига) у типовому приміщенні (перший корпус 1934 р., добудований в 1965 р. та 1982 р.). Високою кваліфікацією відзначаються учителі — Я.Андрусяк, М.Атаманюк, Н.Бакай, МХоменчук, Ф.Роменчук, І.Сайнюк, М.Ходан, Д.Цицак, О.Чепига, Н.Шевченко.

Дитячий садок на 90 дітей у типовому приміщенні. Народний дім споруджено в 1973 р., в ньому 2 бібліотеки, кіноустановка. Створені фольклорно-етнографічний ансамбль, хор, духовий оркестр, вокально-інструментальний ансамбль, драматичний гурток, діє самодіяльна кіностудія. В 1901 році в селі засновано читальню «Просвіти» (заборонена в 1939 р.).

Село обслуговує амбулаторія-лікарня, є аптека.

Вихідці з села: письменник Марко Черемшина (1874-1927), поет-селянин Д.Осічний (1895-1962), поет і журналіст В.Григорак (нар.1939 р.); І.Чепига, активний діяч «Просвіти» 1890-1913 рр.; відомі діячі КПЗУ 20-30-х років XX ст. С.Букатчук, М.Фенчук; професор Гімназії в Рівному, офіцер УСС І.Сав’юк; професор Станіславівської Гімназії І.Чепига; професор Гарвардського університету (США), доктор біохімічних наук П.Марфей; доктор техніч них наук Ю.Церковнюк; кандидати наук: геологічних — П.Букатчук, біологічних — М.Гарасим’юк, О.Смадич; технічних — Б.Клим, медичних — Б.Радиш. У 1915 р. в Кобаках деякий час перебував М.Гайворонський, відомий композитор, автор стрілецьких пісень. Тут похована його дружина.

Релігійна громада УПЦ–КП, церква св. Миколая (1852 р.). Храмові свята — 27 вересня (Воздвиження Чесного Хреста) та 19 грудня (Миколая Чудотворця).

Пам’ятки історії та культури: пам’ятник Маркові Черемшині (1952 р., скульптор О.Здихівський ) та хата-музей, де він народився, відкрита 1952 р. Пам’ятник С.Букатчукові (1966 р., скульптор М.Анденок). У Кобаках у 20-30-х роках сильний вплив мала КПЗУ, одним із видатних діячів якої був С.Букатчук. Кобаки часто називали «червоними». Пам’ятник полеглим у Великій Вітчизняній війні (1965 р., скульптор М.Анденок). На фронті загинули 131 житель села; німецькі окупанти вбили 31 кобаківчанина-єврея.

Жителі Кобаків були активними учасниками визвольних змагань, за що зазнали тяжких репресій. В УПА полягли 7 чоловік, 31 людина загинула у радянських в’язницях і концтаборах, 33 чоловіки стали жертвами відплатних дій ОУН–УПА. 116 жителів села було вивезено, 86 — засуджено радянськими репресивними органами.

У 1911 р. посаджено дуб з нагоди 100-річчя від дня народження М.Шашкевича. У 1974 р. встановлено камінь на місці раптової смерті Марка Черемшини (біля кладовища). Багато матеріалів про нього зібрано в домашньому музеї О.Боднарук — родички Марка Черемшини. У 1978 р. археологом Л.Михайлиною виявлено городище IX ст. на високому мисі правого берега р. Рибниці.

Своєрідною пам’яткою природи є присадибна ділянка подружжя учителів-пенсіонерів Лук’яненків, які вирощують сотні видів рослин, в тому числі рідкісних і екзотичних.

Телефонний код — 03478, поштовий індекс — 78660.