Єленюк Володимир Васильович народився 25 жовтня 1971-го року в мальовничому селі Рожнів, що на Івано-Франківщині. Це село, з багатою історією та культурними традиціями, стало колискою для майбутнього воїна, вірного сина своєї землі. Маленького Володика виховувала мама Марія. Дитинство Володимира пройшло в оточенні родини та друзів, що сформувало його як особистість з міцними моральними принципами та сильним характером.

Навчання Володимира почалося в Рожнівській середній школі. Тут він проявив себе як старанний і відповідальний учень. Після завершення школи Володимир вступив до Коломийської ДОСААФ, де здобув технічну освіту, яка в подальшому стала йому в пригоді в професійному плані.

У 1989-му році Володимир був призваний на строкову службу до армії. Його направили до міста Павлоград, що в Дніпропетровській області, де він служив у внутрішніх військах, був стрільцем та шофером-електромеханіком. Служба у військах загартувала його, надала нових знань та вмінь, які стали в нагоді не лише у військовій, але й у цивільній сфері. У 1991-му році, після демобілізації з армії, Володимир повернувся додому, в Рожнів.

Повернувшись до рідного села, Володимир зустрів свою майбутню дружину Наталю, з якою у 1993-му році одружився. Їхнє спільне життя було сповнене любові та взаєморозуміння. У шлюбі народилося двоє дітей: дочка Світлана та син Валентин. Володимир став чудовим батьком, прикладом для своїх дітей. Він передавав їм свої знання та навички, вчив чесності та відданості.

Основною професією Володимира була будівельна справа. Він працював каменярем та був майстром на всі руки. Завдяки своїм професійним якостям та працьовитості він здобув повагу та визнання серед людей.

Коли у 2022-му році росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну, Володимир не залишився осторонь. Він отримав сповіщення про явку до військкомату 25 лютого 2022-го року і вже 3 березня був мобілізований до 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Це було непросте рішення, але Володимир усвідомлював свій обов'язок перед Батьківщиною та своїми близькими.

Після мобілізації він пройшов військові навчання на Тернопільщині та Житомирщині. Володимир показав себе як здібний та відповідальний боєць, завжди готовий виконати найскладніші завдання. Після завершення навчань його відправили до Покровська, де він служив у ремонтно-відновлювальному батальйоні (рембаті) бригади. Володимир займався евакуацією та відновленням бойових машин, що грало важливу роль у забезпеченні боєздатності підрозділу.

23 червня 2023-го року Володимира перевели до Слов'янська, де він проходив навчання на гранатометника. Це завдання вимагало високого рівня підготовки та знань, адже гранатометники відіграють ключову роль у бойових операціях, забезпечуючи вогневу підтримку і знищуючи бронетехніку та укріплення противника. Підготовка була інтенсивною , включала як теоретичні знання, так і практичні навички з використання різних типів гранатометів, тактичну підготовку та відпрацювання бойових ситуацій.

27 червня 2023-го року, на жаль, зв'язок із Володимиром обірвався. Пізніше з'ясувалося, що увесь цей час він разом із побратимами виконували бойове завдання, під час якого 7 липня 2023 року Володимир загинув від уламкового поранення у селі Берестовому, Бахмутського району, Донецької області.

Ця трагічна подія стала важким ударом для його родини, друзів та всієї громади. Володимир залишив по собі світлу пам'ять як вірний син України, відданий батько та дідусь, люблячий чоловік та мужній воїн.

Його смерть стала глибокою втратою для всіх, хто його знав. Родина втратила найближчу людину, а громада — відданого патріота та справжнього героя. Його життя є прикладом самовідданості, мужності та справжньої любові до Батьківщини.

Світла пам'ять Володимиру Васильовичу Єленюку. Його подвиг і самопожертва ніколи не будуть забуті, а його ім'я назавжди залишиться в історії України.