У Хімчині вшанували 30-ту річницю з дня смерті Патріарха Володимира (Романюка)
14 липня 2025 року в селі Хімчин на Косівщині відбувся пам’ятний захід з нагоди 30-ї річниці від дня смерті Патріарха Київського і всієї Руси-України Володимира (Романюка) - видатного духовного провідника, борця за незалежність і соборність Української Церкви.
Місцем вшанування стала особлива локація - хата-музей Патріарха Володимира. Саме тут, на батьківському обійсті, зібралися духовенство, представники місцевої влади, учнівська молодь і громадськість, щоб віддати шану постаті, яка стала символом незламності українського духу.
У пам’ять про спочилого Патріарха духовенство звершило панахиду за упокій його душі.
До присутніх звернулися настоятель Хімчинського храму Покрови Пресвятої Богородиці - отець Ярослав Хрущ, який наголосив на духовному спадку Патріарха Володимира, його вірності Богові, Церкві та Україні,
а також отець-декан Іван Близнюк - у своїй промові він підкреслив важливість збереження пам’яті про таких постатей, як Патріарх Володимир, особливо в часи нових викликів. Приклад Патріарха - це духовний дороговказ, який веде нас шляхом правди, гідності та служіння.
Особливої урочистості дійству надали виступи хору «Оберіг» Хімчинського будинку культури та учнів Хімчинського ліцею «Інтелект», які проникливо читали поезії та виконували пісні, присвячені долі Патріарха і боротьбі українського народу за духовну свободу.
Зі словами пам’яті та поваги виступили:
Сергій Васильович Радиш, Рожнівський сільський голова,
Василь Омелянович Жмендак, голова Косівської районної військової адміністрації,
Петро Андрійович Підлетейчук - активний діяч УПА, учасник Норильського повстання, в’язень радянських таборів,
Ярослав Ярославович Мотрук, староста села Хімчин.
У своїх виступах вони згадували непростий життєвий шлях Патріарха, його незламну віру, роки репресій та неоціненний внесок у становлення незалежної Української Церкви. Лунали слова вдячності, заклики до єдності, національної гідності й духовного єднання.
Пам’ять про Патріарха Володимира - це пам’ять про боротьбу, віру та справедливість.
Хімчин і надалі залишається місцем сили, де звучать голоси історії, правди і надії.
