Ігор Дубенчук-майстер, для якого дерево стало не просто матеріалом, а мовою вираження думок, почуттів і традицій
Його роботи поєднують глибоку повагу до української культури, любов до сакрального мистецтва та сучасне художнє бачення. Це історія про людину, для якої творчість - не лише професія, а спосіб життя.
Ігор Дубенчук народився у 1987 році в селі Захарівка Новоукраїнського району Кіровоградської області. Коли йому було чотири роки, разом із батьками та братом родина переїхала на Снятинщину, у село Стецева. Саме там минули його дитинство і шкільні роки - період формування характеру, світогляду та перших життєвих орієнтирів.
Звідки з’явився потяг до мистецтва? У випадку Ігоря відповідь була зовсім поруч. У його домі творчість ніколи не була випадковістю чи захопленням навмання. Батько, не маючи професійної мистецької освіти, є надзвичайно талановитим художником. За фахом він учитель, як і мама Ігоря, однак малювання завжди залишалося невід’ємною частиною родинного життя.
Із малку хлопець із захопленням спостерігав, як з-під руки батька народжувалися лінії, форми та образи, і намагався повторювати побачене у власних дитячих «шедеврах». Саме тоді з’явилося перше, ще несвідоме відчуття, що мистецтво - це спосіб, яким можна комунікувати зі світом.
До речі, брат Ігоря також обрав творчий шлях художника-різьбяра. Спільний фах двох рідних людей не став підставою для суперництва, а перетворився на простір взаємної підтримки, обміну ідеями та професійного зростання. Атмосфера, у якій мистецтво було природною частиною щоденного життя, поступово і впевнено формувала його як майбутнього майстра.
Важливу роль у формуванні майстерності відіграли і родинні подорожі. Під час літніх канікул сім’я часто відвідувала туристичну базу «Карпатські Зорі» у Косові. Відпочинок ніколи не зводився лише до природи - екскурсії були обов’язковою частиною поїздок.
Одна з таких мандрівок стала визначальною. Відвідини Косівського інституту справили на малого Ігоря сильне враження. Саме там уперше з’явилося чітке внутрішнє відчуття впевненості у власному шляху. Поєднання карпатських традицій, дерева, ручної праці та сучасного мистецького мислення захопило настільки, що сумнівів щодо вибору професії більше не виникало.
Після закінчення школи він вступив до Косівського інституту на відділ художніх виробів з дерева. Навчання тривало п’ять із половиною років і стало міцним фундаментом для майбутньої професійної діяльності. Саме в цей період прийшло остаточне усвідомлення свого покликання.
Роботи почали вдаватися, знаходили відгук у людей, а згодом з’явилося ще одне важливе підтвердження правильності обраного шляху - за них почали платити. Це дало не лише фінансову підтримку, а й внутрішню впевненість у тому, що творчість може бути справою життя.
Що надихає митця на різних етапах? Джерела натхнення змінювалися разом із життєвими обставинами. Спочатку це була родина - батьки та брат. Під час навчання - викладачі, друзі, художники і скульптори, чиї роботи формували професійний смак.
Після завершення навчання разом із друзями Ігор переїхав до Рожнова. Спершу це було зйомне житло і перші кроки самостійного життя. Тут він відкрив власну майстерню і почав активно працювати над ексклюзивними виробами з дерева, напрацьовуючи досвід і формуючи власний стиль.
Згодом у його житті з’явилася майбутня дружина, і Рожнів поступово став не просто місцем роботи, а справжнім домом. Саме тут відбулося остаточне становлення як самостійного майстра і чудового сім’янина. Власне сьогодні головним джерелом творчої енергії для нього є власна родина. Саме вона є ключовою підтримкою, рівновагою і внутрішнім компасом, без якого неможливий повноцінний творчий процес. Усвідомлення того, що його роботи подобаються найближчим людям, надає сил і мотивує рухатися вперед.
Як народжується кожен виріб? Останнім часом творчість майстра майже повністю пов’язана з виконанням індивідуальних замовлень. Він не працює у форматі вільного мистецтва - кожна робота має конкретного адресата. Процес завжди починається з розмови.
Майстер уважно слухає клієнта, уточнює деталі, намагається зрозуміти не лише технічні побажання, а й сенси, які людина хоче закласти у виріб. Саме з цього діалогу народжується ідея, яка поступово оформлюється у проєкт.
Проєкт може проходити кілька етапів уточнень і коригувань. Лише після повного узгодження деталей він втілюється у матеріал. У цей момент дерево стає полотном, а технічна робота переходить у справжній творчий процес, де поєднуються досвід, інтуїція і художнє бачення.
Митець не виділяє улюблених порід дерева. У роботі використовує ті матеріали, які традиційно поширені в регіоні - дуб, липу, горіх, ясен, грушу. Кожна з них має свій характер і вимагає особливого підходу.
Основні техніки, з якими працює майстер, - пластична різьба та скульптура. Саме вони дають змогу працювати з формою глибоко і створювати складні образи.
Чи існують професійні секрети? Митець зізнається, що великих таємниць немає. Є дрібні хитрощі, які приходять з досвідом і залежать від конкретного завдання. Це може бути спосіб заточки інструмента або правильна організація робочого процесу.
Під час проєктування він активно використовує сучасні технології - телефон, планшет, проектор, принтер. Вони допомагають швидше і точніше втілювати задум. Адже час, переконаний майстер, є однією з найцінніших речей у житті.
Значна частина робіт має сакральну тематику. Для нього церква є невід’ємною складовою української культури і духовної спадщини. Через свої вироби він не лише продовжує традиції, а й допомагає людям відчути зв’язок із власним корінням.
У роки навчання активно брав участь у виставках та ярмарках. Це був важливий досвід і можливість представити роботи широкій аудиторії. Згодом, коли творчість стала основним джерелом доходу, свідомо зосередився на індивідуальних замовленнях.
Для нього творчість - це не просто робота. Це спосіб життя. Кожен виріб прагне зробити естетичним, продуманим і живим. Найбільшу цінність для нього мають емоції людей.
Саме тому майстер намагається передавати готові роботи особисто, щоб побачити перше враження. За весь час практики не було випадків, коли результат не виправдав очікувань. Навіть поодинокі складні ситуації сприймає як частину професійного шляху.
Бувають періоди, коли натхнення відступає. У такі моменти не змушує себе творити. Перемикається на інші справи - роботу по дому, заняття в саду, навчання. Творчість, переконаний майстер, має власний ритм.
Говорячи про мрії, зізнається, що прагне створити щось власне і відчути ширше визнання. Це мета, до якої іде поступово, без поспіху.
Свою головну пораду тим, хто боїться почати, формулює просто - не боятися робити перші кроки. Талант важливий, але без щоденної праці він не має сили.
Майбутнє ремесла майстер бачить у зростанні попиту на справжню ручну роботу. Попри масове поширення виробів з ЧПУ, вони не мають головного - душі. Він порівнює це з різницею між фотографією та живописною картиною.
Поки що в планах немає відкривати власну школу чи масштабну майстерню. Найважливішим вважає мир і стабільність у країні.
Для нього людина, яка творить, - це не просто ремісник. Це носій пам’яті й культури, той, хто бере на себе відповідальність зберігати і передавати ідентичність у часи змін і випробувань. Творчість Дубенчука - послідовна й наполеглива робота зі спадщиною, що формує особливий зв’язок поколінь через речі, створені з сенсом і вірою в майбутнє.
У світі, що прагне швидкості та універсальності, його роботи залишаються вірними традиціям і сакральності, а разом із цим - живими і сучасними.
________________________________________________________________________________________
Завідувач сектору молоді, спорту, культури та туризму Рожнівської сільської ради, членкиня Національної спілки журналістів України
Христина Гольовська
