Любов Розпутняк - про мистецтво, традиції і жіночу силу
Мистецтво - це спосіб бачити світ по-новому, знаходити красу у дрібницях і дарувати людям емоції. Для когось воно залишається захопленням, для когось стає професією, а для окремих людей перетворюється на життя.
Любов Розпутняк - художниця і майстриня, для якої творчість стала способом говорити зі світом мовою образів, символів і відчуттів. У своїх роботах вона поєднує живопис, витинанку, етномотиви та сучасне бачення жіночої сили і внутрішньої тиші. Народилася Любов у Косові, згодом переїхала до Хімчина, де навчалася у місцевій школі та закінчила девʼять класів. Саме цей простір, гуцульський за духом і насичений природою та традиціями, з ранніх років сформував її світогляд і чутливість до форми, кольору та орнаменту.
Творчий шлях художниці розпочався з професійного навчання у Косівському училищі. Саме там відбулося перше глибоке занурення у ремесло, роботу з матеріалом і розуміння традиційного мистецтва як живого процесу. Згодом Любов продовжила освіту у Львівській національній академії мистецтв, де вивчала художній текстиль, ткацтво, народний костюм та орнаменти. Цей період став важливим етапом формування її як художниці, адже дав не лише технічні знання, а й ширший погляд на мистецтво в контексті культури і часу.
Після завершення навчання Люба почала створювати етно-прикраси. Саме з них розпочалася її практична діяльність як авторки. Згодом вона перейшла до витинанок та авторських картин, поступово поєднуючи різні матеріали і техніки. Улюбленими і водночас найбільш масштабними серіями художниці стали «Берегиня» та «Дерево життя» - роботи, у яких жіночий образ і символіка роду, захисту та внутрішньої рівноваги посідають центральне місце.
Визначальним у її житті став момент усвідомлення власного покликання, що припав на період завершення навчання у Косівському училищі.
«Я вперше відчула це саме під час представлення дипломної роботи. Тоді я перебувала у піднесеному стані, відчувала неймовірне натхнення і сильне бажання продовжувати навчання», - згадує художниця.
Саме внутрішнє відчуття стало поштовхом до подальшого розвитку і вибору Львова як простору для навчання, виставок і творчих імпульсів. Перебування у середовищі митців, відвідування експозицій і живе спілкування лише посилили її прагнення творити і шукати власну мову в мистецтві.
Натхнення для Любові має цілком конкретні джерела. Воно не є абстрактним чи випадковим, а тісно повʼязане з внутрішнім станом і навколишнім світом.
«Найбільше надихає природа, українські традиції, жіноча енергія та внутрішній світ людини. Часто це тихе внутрішнє відчуття, яке важко пояснити словами, але легко передати кольором і формою», - говорить вона.
Саме тому її роботи часто сприймаються як глибоко емоційні і водночас спокійні. Багато людей відзначають особливу енергетику виробів, і сама художниця пояснює це власним станом під час роботи. Для неї творчість - це не лише процес створення, а й внутрішня практика.
«Для мене творчість - це своєрідна медитація, де всі негативні думки відходять на задній план, а на полотні залишається лише позитивна енергія, любов і добрі побажання», - пояснює майстриня.
Вона працює з наміром дарувати радість і вважає це особливо важливим у сучасних умовах. Саме тому її картини, витинанки і текстильні роботи часто асоціюються з теплом, затишком і спокоєм.
У своїй творчості Любов послідовно поєднує традиційне ремесло і сучасне бачення. Українське народне мистецтво для неї є джерелом форм і сенсів, які не копіюються, а переосмислюються. Вона працює з ткацтвом, полотнами та орнаментами, дозволяючи кожному елементу поступово трансформуватися у власне художнє бачення. Завдяки цьому в її роботах зберігається автентичність і водночас народжується сучасна інтерпретація, зрозуміла різним поколінням.
Процес створення виробів у художниці не має єдиного сценарію. Іноді ідея народжується ввечері перед сном, коли в уяві вже формується образ майбутньої роботи. Інколи творчість починається зранку і розвивається експресивно, під впливом емоцій. Часто Любов працює без чіткого ескізу, але завжди має загальну схему композиції та орієнтовну кольорову гаму. Далі емоції і рух рук поступово складаються у цілісну мозаїку.
Серед улюблених технік художниці - витинанка і аплікація. Вона активно використовує фетр, текстиль, олійну пастель, акрил, поталь і лак. Саме поєднання цих матеріалів дозволяє створювати роботи у впізнаваному стилі.
Вже майже два роки Любов працює над створенням авторських виробів на основі власних картин. У цій лінійці зʼявилися деревʼяні підсвічники, ялинкові прикраси, хустки «Берегиня», брошки та інші предмети, у яких живописні образи трансформуються у речі повсякденного вжитку. Таким чином мистецтво виходить за межі полотна і стає частиною щоденного життя.
Говорячи про творчі «секрети», художниця не називає жодних особливих прийомів, але чітко формулює власний принцип роботи.
«Багато митців чекають натхнення, але воно не завжди приходить, якщо довго чекати. Тому найважливіше - не відкладати роботу, а просто починати творити», - переконана вона.
Кілька років тому Люба Розпутняк повернулася до рідного Хімчина після тривалого життя поза межами села. Сьогодні саме мальовнича природа і багаті традиції цього краю щодня надихають на творчий рух. Її ремесло тісно повʼязана з історією Гуцульського краю, і ця культурна спадщина глибоко відображається у мистецтві майстрині.
Люба активно бере участь у ярмарках і мистецьких подіях, зокрема у Польщі, у Варшаві та Любліні, куди її запрошують щороку. Влітку 2025 року відбулася перша персональна виставка художниці у Любліні. Під час великого фестивалю їй надали окремий галерейний простір, який відвідали гості з різних країн. Цей досвід став важливим підтвердженням зацікавлення українським мистецтвом за кордоном. Окрім цього, вона бере участь у благодійних аукціонах, де її роботи продаються для збору коштів на дрони та протезування для наших військових.
Для неї творчість давно перестала бути лише хобі. Вона стала роботою, способом життя і формою самовираження. Любов працює у власній домашній майстерні, де їй комфортно залишатися наодинці з процесом. Велику роль у цьому відіграє сімʼя, адже саме підтримка близьких, гармонія і їхнє здоровʼя дають їй енергію для роботи.
Говорячи про майбутнє, художниця прагне розвивати своє ремесло, розширювати асортимент авторських виробів і працювати над новими картинами. Вона планує організовувати виставки і ділитися своєю творчістю з ширшою аудиторією, залишаючись вірною формату домашньої майстерні.
Особливе місце у світогляді Любові Розпутняк займає усвідомлення ролі жінки, яка творить сьогодні.
«Бути жінкою, що творить у нашій країні, - це велика відповідальність і водночас сила і радість. Це можливість через творчість приносити красу, натхнення та підтримку», - підсумовує вона.
Сьогодні творіння Любові Розпутняк - це не лише картини і вироби, а спосіб підтримати тих, хто поруч, нагадати про красу традицій і силу української культури. Кожна її робота несе тепло, енергію і любов, а сам процес і результат надихають тих, хто спостерігає за її шляхом.
______________________________________________________________________________________________
Завідувач сектору молоді, спорту, культури та туризму Рожнівської сільської ради, членкиня Національної спілки журналістів України
Христина Гольовська
