Максімов Вадим Борисович
Максімов Вадим Борисович
26.06.1987 - 25.04.2026
Вадим Борисович народився 26 червня 1987 року. З дитинства був працьовитим, щирим та справедливим. Його знали як людину слова, надійного товариша та чоловіка з сильним характером і добрим серцем.
Свій обов’язок перед державою він виконував ще у часи проведення антитерористичної операції, коли став на захист України у зоні АТО. Тоді, як і сьогодні, Вадим не зміг залишитися осторонь боротьби за свободу та незалежність рідної землі. Він добре знав справжню ціну миру, побратимства та людського життя.
Згодом продовжив службу у лавах Збройних Сил України. Служив солдатом-стрільцем, номером обслуги 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.
Військова служба вимагала від нього мужності, сили духу та витримки. Побратими пам’ятатимуть Вадима як людину надійну, відповідальну та віддану військовій справі. Він завжди був готовий підтримати інших, не боявся труднощів та до останнього залишався вірним присязі й Україні.
25 квітня 2026 року серце Вадима Борисовича перестало битися у місті Кривий Ріг Дніпропетровської області.
Йому назавжди 38 років…
Світла пам’ять про Вадима житиме у серцях рідних, друзів, побратимів та всіх, хто його знав. Його життя стало прикладом мужності, відданості та любові до Батьківщини.
Схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині й близьким.
Вічна пам’ять і шана Герою України.
