Новини

У світі, де небезпека і війни набувають нових форм, необхідно пам'ятати про тих, хто стає на захист своєї Батьківщини і готовий жертвувати своїм життям заради миру і свободи. Кожна війна має своїх героїв і одним з таких є загиблий воїн Збройних Сил України- Копчук Василь Васильович. Народився майбутній захисник 12 жовтня 1994-го року в селі Яворів Косівського району Івано-Франківської області в сім’ї Василя та Галини Копчуків. Василько був молодшою дитиною, окрім нього є ще старша донька Ганна.   Дитинство Василя проходило жваво. Він був непосидючим, активним, дещо бешкетником, проте дуже добрим хлопчиком, щирим, лагідним та відкритим. Надзвичайно щедрим та турботливим, ділився останнім. Завжди вмів підтримати, захистити слабших та допомогти.  У 2004-му році сім’я переїхала до села Кобаки Косівського району Івано-Франківської області. Тут Василь пішов вже до 4-го класу. Однокласники та вчителі згадують про нього лише найкраще. Розповідають, що під час шкільного життя він завжди проявляв себе добре. Був компанійським, розумним, дисциплінованим, розважливим, цілеспрямованим. А ще мав відмінне почуття гумору, яке неодноразово допомагало згладити гострі кути між амбіційними та запальними підлітками.              У 2009-му році Василь вступив до Кутського професійного-технічного училища за класом-фермерство. Ще будучи зовсім юним, Вася хотів стати невід'ємною частиною суспільства і відігравати  важливу роль у забезпеченні продовольства, розвитку сільського господарства та збереженні екологічно здорового середовища. Вважав, що саме фермери сприяють розвитку сільського господарства та сільських територій. Вони створюють робочі місця для населення, підтримують економічну активність в сільській місцевості та сприяють зростанню валового внутрішнього продукту країни. Сповнені оптимізму, планів та наснаги промайнути студентські роки. Проте, Василю не вдалося втілити їх у життя, оскільки в 2014-му році в Україну прийшла війна. І він, як свідомий молодий чоловік, не зміг залишатись осторонь. Так і розпочалася його строкова служба рідній країні у складі 24-тої окремої механізованої бригади імені короля Данила (24 ОМБр, в/ч А0998, пп В4680). Військове з’єднання механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних Сил України чисельністю в бригаду. Базується у місті Яворові Львівської області та перебуває у складі оперативного командування ‘’Захід’’.  Пробувши в частині всього лише два місяці Василь разом із солдатами-побратимами відправилися на далекий, але й дуже близький водночас Схід, на Луганщину, аби стримувати та нищити проклятого ворога. В розпачі та хвилюванні рідних пройшов рік строкової служби. Родичі сподівалися, що іще трішки і Вася демобілізується та розпочне свою фермерську справу та спокійне життя. Але повернувшись на короткий термін із зони, де проходила антитерористична операція (АТО), він вирішив підписати контракт та продовжити свою боротьбу за Україну. Із важкими серцями найближчі люди прийняли Василеве рішення, бо поважали його вибір та бачили вірність державі у кожному кроці. 

17 березня 1975 року, посеред Гуцульської колиски в селі Дземброня Верховинського  району Івано-Франківської області в звичайній сільській родині Івана та Ганни Потяків, народився наймолодший синочок Ярослав. У подружжя було ще двоє дітей- Михайло та Іван, старші Ярославові брати.         

Програма «Власний дім» розроблена відповідно до Указу Президента України від                   27.03.1998 року № 222 «Про заходи щодо підтримки індивідуального житлового будівництва на селі» та діє з метою фінансової підтримки індивідуальних забудовників шляхом надання їм довгострокових кредитів для спорудження індивідуальних житлових будинків та надвірних підсобних приміщень.