Фото без опису
           Роман народився у селі Рожнів Косівського району Івано-Франківської області 03 вересня 1986 року у сім’ї Марії та Івана. На той момент, окрім нього, в подружжя ще був старший син Володимир, а через кілька років народилася середня сестра Руслана.

Життя склалося так, що, коли Романчику було п'ять років, батько покинув сім'ю, і виховання дітей повністю лягло на плечі матері. Але, якби не було важко, вона вкладала багато часу та душі у дітей. Тому вони зростали добрими, щирими, особливо чутливими, ніжними та дбайливими до оточуючих.

Все своє дитинство Роман був непосидючим та допитливим хлопчиком. Його цікавило усе довкола. Разом із братом, молодшою сестрою та сусідськими дітьми вони майстрували ‘шопки’, гралися у хованки та мріяли про світле та ще далеке майбутнє.

У 1994 році Роман став учнем 1-го класу Рожнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (нині Рожнівський ліцей ‘Гуцульщина’ ім.Ф.Погребенника), і цього ж року у нього народилася наймолодша сестра Ірина.

 Зі шкільних років однокласники згадують Ромка, як доброго друга та щирої душі людину. Він, хоча і був бешкетником, проте завжди справедливий та чуйний до оточуючих та ситуацій.

Після закінчення закладу середньої освіти Роман працював по людях. Найчастіше обирав фізичну працю і завжди чесно та совісно виконував поставлені завдання. Здобуття ‘копійки’ для нього було результатом власних зусиль та наполегливості. Його часто не зупиняли ані сильний холод, ані пекуче сонце, бо він мусив все закінчити вчасно та дотримати даного ним слова.

З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України Данищук Роман долучився до волонтерської роботи у Рожнівській громаді. Допомагав розвантажувати гуманітарні вантажі, брав участь у нічних чергуваннях та виготовленні окопних свічок.

А згодом, 21 серпня 2023 року мобілізувався до Збройних Сил України та був направлений до військової частини А4152, що на Рівненщині, де був призначений на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону. Перебуваючи на службі, Роман був таким же, як і до мобілізації — справедливим та відповідальним. Невдовзі отримав важке поранення, яке і призвело до незворотного процесу — гибелі.

20 лютого 2024 року Данищук Роман Іванович помер у реанімаційному відділі Косівської районної лікарні.

Символічно 24 лютого 2024 року, в другу річницю з Дня повномасштабного вторгнення росії на незалежні території України, Героя-Захисника поховали у рідному селі Рожнові.

Обірвалося іще одне життя. Життя людини, яка іще не встигла створити сім’ю, зростити дітей, дочекатися онуків. Людини, пам’ять і втрата якої назавжди залишать глибокі рани на серці близьких та рідних. Поповнилася варта небесного крилатого легіону, де Роман продовжує боротьбу за волю, незалежність та свободу, правда, вже серед далеких засвітів.

 Життя часто випробовувало Данищука Романа Івановича на міцність, і він був прикладом того, що вогонь запеклих не пече.